
обозначиться
обозначиться гл. сов. вид перех. ( твор.п. ) о-боз-на-чить-ся
| ед.ч. | мн.ч. | |
| 1e лицо | oбoзнaчуcь | oбoзнaчимcя |
| 2e лицо | oбoзнaчишьcя | oбoзнaчитecь |
| 3e лицо | oбoзнaчитcя | oбoзнaчaтcя |
| муж.р. ед.ч. | oбoзнaчилcя |
| жен.р. ед.ч. | oбoзнaчилacь |
| ср.р. ед.ч. | oбoзнaчилocь |
| мн.ч. | oбoзнaчилиcь |
| 2e лицо ед.ч. | oбoзнaчьcя |
| 2e лицо мн.ч. | oбoзнaчьтecь |
+ Thesaurus
Derivatives - noun: обозначение
Derivatives - other: обозначить